Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Братва, вырубайтесь! Сейчас поведаю, как я закладки ухватил и на пляже погонял волейбол с огненными девчонками. Это был один из тех незабываемых дней, когда жизнь казалась бесконечной чередой адреналина и безумия. Главное, чтобы до конца этого текста я не скамил и не крысил себя, но иногда охота расслабиться и отдохнуть от этой безумной реальности.
Вот такая история. Недавно мне попался один суетолог с нашего двора, которому я раньше пару раз пожал деньжат. Он как-то намекнул мне про пати, на которой будут тусоваться классные штучки. Ну я такой, жадно сразу прыгнул на крючок и попросил подробностей. Этот приятель рассказал, что на этой вечеринке можно будет прикурить немного коки и встретить весьма интересных милых дам. Не удержался я и, даже не задумываясь, вложил в его руки пару сотен. Чтобы все обошлось без глюкал, я решил переодеться в наряженного спортсмена и собрался с друзьями отправиться на пляж.
Наступила вечеринка и вокруг было много народу. Я, мой братан и компания зашли в дом, где проходило это шоу. Там уже тусовалось много народу, выныривали и мелькали нарики по всему помещению. Музыка гремела, а атмосфера кипела. Подошли к столу, где лежали разные вещества, но моя цель – кодеин. Я смотрю и вижу, что дядька за столом, глазеет на меня. Не долго думаю, подхожу и не теряясь говорю: "Купишь закладку?" Он, как огурчик, протянул мне пакетик. Я отдал деньги, взял свою "покупку" и с улыбкой на лице побежал на улицу к друзьям.
На пляже мы сорвались как голодные волки. Волейбол был пределом нашей дурости. Парни и девушки били мяч на полную катушку, смеялись, кричали и вообще кайфовали от происходящего. Я смочил свою горлошку кокой и стал еще жарче играть. Все забывалось, мысли смешивались в голове, и я начал вариться от внутреннего огня. Словно волна, эйфория захлестнула меня и я чувствовался таким легким и беззаботным, будто парашютист, летящий навстречу утру.
Девушки вокруг нас, одна прекраснее другой. Их улыбки и смешанный запах летнего парфюма вдалеке разжигали мою фантазию. Мы вместе кричали, смеялись и душили мяч, словно он был настоящим врагом. Все они были такими игривыми и сексуальными, я чувствовал себя настоящим плохим парнем, которого все обожают. И ведь это было таким крутым и незабываемым, что я просто не хотел, чтобы этот день заканчивался.
Но, как говорится, все хорошее когда-нибудь заканчивается. В конце мы собрали свои вещи и сказали "до свидания" этому сумасшедшему времени. Я осознал, что вот уже скоро начнется обыденная рутина, и вся жизнь станет серой и скучной. Но, все же, я остаюсь одним из тех, кто не боится нервно покуривать и запиливать жизнь через раз, чтобы было веселее и ярче.
Вывод такой, братва: надо уметь наслаждаться каждым моментом, не бояться новых ощущений и не зацикливаться на реальности. Жизнь – это не только серые будни и бездумная рутина, но и краски, адреналин и безумие. Так что, друзья, не забывайте наслаждаться моментом и создавать собственные истории, которые будут радовать вас всю жизнь!
